Кімна́та, покі́й, заст. ківна́та, го́рниця — відокремлена стінами або перегородками частина будинку, квартири для проживання в ній.
Слово кімната проходить через пол. komnata від лат. cam(i)nata < caminus; (первісно — «приміщення з каміном», «опалюване приміщення»), на польське посередництво вказує наголос на передостанній склад.
Щодо окремого приміщення в житлі можуть вживатися також слова «хата» (у сільських будинках) і «покій».
Поділ приміщень на кімнати було відомо ще в Стародавній Греції, що підтверджується розкопками, що відносяться приблизно до 2200 року до нашої ери.
